Історія

by

Скифские курганы у с. Дудчаны на Херсонщине (М.И. Фридман)

Стаття зі збірника “Древние скотовод степей юга Украин”

by

Сергій Іванович Васильєв, 1922 р. н.: “В 33-му з’їли мого друга…”

Вшануванню жертв Голодомору присв’ячується…

Вшануванню жертв Голодомору присв’ячується…

Вчителі у школі казали нам, що тільки протягом зими 33-го року в Дудчанах вмерло з голоду більше ста чоловік. Котів, собак у селі не стало – все було з’їдено. Люди їли, що попало: мололи, наприклад, комочки степового кураю і з цього борошна пекли коржі, від них потім нестерпно різали животи і, пробачте, мукою було сходити надвір. Зі мною в школі вчилася Дуня, її батько і мати вмерли з голоду.

Нашій сім’ї повезло; батько влаштувався працювати в сусідній Кочкарівці в рибартілі, час від часу він приносив крадькома з десяток дрібненьких, хоч в акваріум пускай, рибинок, або лушпиння з гнилої картоплі, від якого ми потім хворіли. Але їли, рятувались, як могли. До нас теж приходили комнезамівські активісти, трусили хліб, залізними щупами буравили в хаті долівку, стіни, землю у дворі. Звичайно, нічого не знайшли, тоді причепилися до іншого: “Чому сім’я не вступа в колгосп? Куркульським душком тхне від вас”. Мати пояснювала їм, що батько – в колгоспі, тільки в риболовецькому, а вони знай своє: чому не вступав в колгосп тут. І навіть один – наганом матері в обличчя. Continue reading →

by

Бойки на Херсонщині: проблеми збереження субетнічної самобутності

Чудова аналітична стаття нашої односельчанки Наталі Кляшторної, що містить історичні відомості про переселення бойків на Херсонщину та цікаві дослідження сучасного стану традиційної бойківської культури у переселенців та їх нащадків (себто нас з вами) на нових землях.

Родина Присташів з Літовищ. Фото 30-х рр. ХХ ст.

Родина Присташів з Літовищ. Фото 30-х рр. ХХ ст.

На північній Херсонщині бойки опинилися всередині 1951 року внаслідок примусової депортації у зв’язку з “обміном ділянками державних територій”, який відбувався на підставі міждержавного договору СРСР та Польщі від 15 лютого 1951 р. В цілому депортація охопила понад 32 тисячі бойків з 35 сіл Нижньоустрицького, 4 сіл Хирівського (Добромильський повіт) і 3 сіл Стрілківського (Турківський повіт) районів. Мешканці цих сіл були розпорошені по чотирьох південних областях УРСР – Донецькій, Миколаївській, Одеській та Херсонській.

На Херсонщині депортовані бойки з 7 сіл колишнього Нижньоустрицького району Дрогобицької області (зараз – гміни Устжикі Дольне та Лютовіска Прикарпатського воєводства РП) та їхні нащадки мешкають у 5 селах: Гаврилівці, Дудчанах, Золотій Балці та Михайлівці Нововоронцовського району і в Зміївці Бериславського району. На терен області були депортовані 1113 родин, у складі 5050 осіб. Найбільше бойків опинилися в Зміївці (2482 особи) й у Дудчанах (1043 особи), найменше – в Золотій Балці (400 осіб). В кожному з сіл бойки складають більшу половину населення. Continue reading →

by

Заснували село козаки

Після того, як у 1775 році за наказом Катерини ІІ було зруйновано Запорозьку Січ, козаки цілими полками та сотнями, а той й по декілька чоловік, стали заселяти вільні землі Придніпров’я. Їх приваблювали плавні і родючі землі понад Дніпром. Тут, на схилах однієї з живописних балок і оселився полковник Іван Дудка зі своїми козаками. Так було засновано село Дудчани.

Перша офіційна згадка про село була в одному з Continue reading →